Історія Хижинської сільської ради
До складу Хижинської сільської ради входить два населених пункти.
В розкішних яблуневих і вишневих садах розташувалися села Хижинці та Чеснівка. Села мають давню історію.
Центральною садибою є село Хижинці, яке розташоване в гарній природній місцевості серед прилеглих лісів. Навколо села кругом тягнуться глибокі яри, напевне льодовикового походження. Ці яри в минулому були вкриті густими лісами. В цих лісах і урочищах водилося дуже багато хижих звірів, найбільше вовків, які робили населенню дуже багато лиха. За однією із версій, назва села Хижинці, походить від слова хижі. По даних стародавнього довідника «Киевской губернии» про походження назви сіл вказується, що село Хижинці засновано в 1632 році. По переказах перші поселення були на кутку, який називається «Селище». Тут на садибі Маленка Василя Андрійовича в минулому була збудована перша дерев’яна церква. В тодішньому селі нараховувалось 62 двори. В селі була кузня, в яру був ставок на греблі якого стояв водяний млин. За переказами старожилів у 1776 році в селі була побудована нова церква та сільська управа. Тоді в селі вже було до 300 дворів. А в 1890 році була побудована нова - третя церква. На кінець 1900 року в цьому селі вже було 393 двори. Населення 2126 осіб, з них чоловіків – 1060 осіб, жінок 1066 осіб. Головним заняттям населення було землеробство. Більша половина всієї навколишньої землі до революції належала польському магнату графу Потоцькому, 50 га. церкві, 120 га. куркулям, мала решта, 430 га. припадала на долю селянським родинам. Безземельні селяни працювали за найменшу плату на поміщика та місцевих куркулів, багато селян масово ходили на заробітки в Херсонську губернію. До 1902 року в селі була однорічна церковно – приходська школа, а 1902 році розпочато будівництво нової школи на кошти селян. В 1903 році вперше відкрила свої двері двокласна школа.
Рух за перетворення сільського господарства розпочався в 1923 року. Було організовано товариство спільної обробки землі (ТСОЗ), в це товариство увійшло 13 господарств, а в 1928 році було організовано 3 артілі, які в 1929 році були об’єднані в одну, артіль - «Праця». В 1930 році артіль було перейменовано в колгосп «імені Чубаря В.Я», а в 1936 році «імені Куйбишева», який очолив Михайло Мусійович Павленко. З року в рік міцніло колективне господарство, кращало життя членів артілі, та несподівано вибухнула війна, яка заглянула під дах кожного будинку, принесла горе і руйнування в кожну сім’ю. 47 чоловік залишилось лежати на полях, скошених гітлерівською косою. Але селяни тим і сильні, що змогли устояти в боротьбі, витерпіти всі злигодні й нестатки, дочекатися світлого дня Перемоги.
З 1947 року по 1980 рік очолював господарство Попик Степан Давидович. Це під його мудрим керівництвом із відстаючих, колгосп став міліонером. У 1966 році збудовано майстерню по ремонту сільськогосподарських машин, тваринницькі ферми, з 1967 року по 1980 рік збудовано дитячі ясла, будинок для механізаторів, будинок для тваринників, сільська баня, фельдшерський пункт, сільська рада, вальцовий млин, в жовтні 1980 року відбулося відкриття сільського будинку культури, сільський стадіон.
За час головування Бабенка Віктора Мефодійовича (1980-1999 роки) було побудовано нову двох поверхову школу (1982-1983 рік), новий фельдшерський пункт (1994 рік), колгоспний гараж (1986 рік), відбулося відкриття нового дитячого садочка «Ромашка» (1989 рік), відкриття цеху по розливу мінеральної води «Калиновий кущ» (1989 рік), хлібопекарню, облаштування нового критого току, в 1982 році збудовано п’ять будинків для молодих сімей колгоспників, в 1987 році три будинки, а в 1989 вісім будинків. 02.02.1990 року було встановлено два монументи воїнам визволителям. Для зручності селян у 1983 році було побудовано дорогу із твердим покриттям.
Саме за час головування С.Д.Попика та В.М. Бабенка відійшла в минуле сільська убогість. Після проведення аграрної реформи колгоспна земля була розпайована, 603 члени колективного господарства отримало Державні Акти на право власності на земельну ділянку (пай). 212 га обробляється одноосібно, решта обробляється ПП «Віта – Колос», ПП СГП « Біле Озеро», ПП «СП Калиновий край», малими фермерськими господарствами, яких на території ради налічується п’ять господарств. Колгоспне майно пішло на виплату заборгованості по заробітній платі, яка виникла в наслідок господарювання наступних голів уже товариства з обмеженою відповідальністю «Хижинське».
На території сільської ради діє відділення зв΄язку, приміщення якого було побудоване районним відділенням зв’язку ще у 1961 році. У 1967 році споживчою кооперацією були побудовані приміщення трьох магазинів та закладу громадського харчування (буфету).
На даний час на території села діє невеличке, по теперішнім міркам, деревообробне підприємство ПП «Совенко В.В.».
У 2000 році силами жителів села приміщення бувшого фельдшерського пункту було реконструйоване в церкву Святих Праведних Боготець Иокима і Анни (Українська православна Церква Черкаської Єпархії).
У 2007 році, у приміщенні дитячого садочка, районним територіальним центром було відкрите стаціонарне відділення для одиноких непрацездатних громадян.
Березень 2008 року, разом з голубим вогником, приніс надії жителям села Хижинці на краще перспективне життя.
Згідно статистичного обліку населення на 01.01.2016 року на території сільської ради проживає 698 чоловік, зокрема в селі Хижинці – 606 чоловік, село Чеснівка налічує 92 чоловіки.
